Іменинники місяця  


    04 червня

Коптяєв  Петро Миколайович 

Голова Вінницької обласної Спілки ветеранів війни в Афганістані 1988-1990 рр.


 


   10 червня

Фармагей Павло Іванович 

Голова Жмеринської міської Спілки ветеранів війни в Афганістані


 

   

Медіа меню  

   

Авторизація  

   

Наші партнери  

Українська Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) BPD stat 

   

Соціальна реклама  

   
Расширения Joomla 3

Із минулого у сьогодення

515 лютого виповнюється 31-річниця, як у 1989 році останній радянський воїн покинув територію Афганістану. Як свідчить статистика, в Афганістані воювали понад 160 тисяч громадян України, з них загинули більш як 3 тис. українських солдат і офіцерів. Десятки вважаються зниклими безвісти, сотні залишилися інвалідами, тисячі скалічені душевно й фізично. Більше того, свого часу деякими «мудрими» політиками нав’язувалася думка, що ця війна відбувалася за чужої країни та чужої історії.

Та й взагалі, мовляв, рішення введення військ на територію Афганістану виявилось помилковим і неоправданим. Тож молоді воїни, повертаючись на батьківщину, знаходили тут зневагу чиновників та численні життєві проблеми. Так, не змирившись із системою, ветерани війни в Афганістані стали об’єднуватися у громадські організації та відстоювати власні інтереси.

 

У 1984 році у Гайсині організовується клуб «Панджер», який налічує 30 осіб. З роками він переростає у Спілку ветеранів війни в Афганістані і у 1997 році його головою стає Р. Мушиманський. Саме завдяки його ініціативі у 1999 році відкрито Музей ветеранів Афганістану у Гайсині. А вже у травні 2003 року з нагоди 15-ої річниці початку виведення радянських військ із Афганістану на території колишнього гарнізонного будинку офіцерів відбулося відкриття нового приміщення й експозицій районного народного музею воїнів-інтернаціоналістів.

1

Член районної спілки ветеранів Афганістану Петро Стецюк пригадує: «З нагоди 10-ої річниці виведення військ із Афганістану спочатку музей знаходився у приміщенні, де нині розташований музей «Союз Чорнобиль». У 2002 році музею було присвоєно звання народного. Того ж року керівництво району нам надало приміщення, у якому ми знаходимося і донині».

Тож власними силами та коштами, зокрема афганців Р. Мушиманського, Д. Білостоцького, Ю. Ковча, П. Стецюка, М. Рябоконя, С. Канишина, М. Мельника, П. Глухова, О. Лук’янова, Т. Кузана та за допомогою спонсорів: народного депутата України І. Кальніченка, Української та обласної Спілок ветеранів Афганістану, місцевої влади, Граніської сільської ради, ВАТ «Гайсинхліб», ВАТ «ВІТА», ВАТ «Вінницягаз», Гайсинської меблевої фабрики, спільного підприємства «Ветеран», районної редакції газети «Трибуна праці», в/ч А 3769 та другої навчальної роти, ВАТ «Райагрохім», В.К.П. «Авеста». Також допомагали В. Іщук, В. Тептюк, В. Гетьман, П. Кирилішин, В. Лісовик, В. Шипілов. Як зазначив Петро Іванович, саме завдяки усім цим небайдужим гайсинчанам було відновлено будівлю музею.

3

Нині ж відвідувачі та гості міста можуть не лише почути про ті страшні роки, але й побачити на власні очі експонати, зібрані та принесені безпосередніми учасниками бойових дій. Серед них, стела із прізвищами 247 мужніх та відважних чоловіків, які пішли воювати із нашого району, на жаль, 7 із них не повернулися.

4

Зразки зброї, військова форма, особисті речі, листи, нагороди, фото та інші унікальні експонати. Тут же відвідувачі можуть ознайомитися із чотирма книгами про Афган, написаними Ю. Ковчем, колишнім редактором районної газети «Трибуни праці», та з картинами художника В. Кухтенка, який написав їх по пам’яті та подарував музею. Варто також відзначити і титанічну працю ще одного голови районної спілки В. Свіріпи (на жаль, нині покійного), за головування якого музей отримав гарний зовнішній вигляд.

У 2015 році за допомогою спонсорських коштів (народного депутата М. Кучера, начальника відділу культури, молоді і спорту М. Ричкова, приватних підприємців В. Іщука, С. Благовісного, Кіблицького сільського голови І. Пересунька та Гранівського сільського голови М. Боднюка, афганця Ю. Телейчука та ТОВ «ПК «Зоря Поділля») був відремонтований дах музею. А за рахунок внесків афганців оновлено напис на фасаді музею «Афганістан - наш біль». 

2

Окрім цього бойовий товариш С. Ужва виступив ініціатором у встановлені емблеми Української спілки ветеранів війни в Афганістані, знака воїна-інтернаціоналіста і медалі від вдячного афганського народу».Також за ініціативи В. Михайловича у 2019 році в пам'ять про усіх воїнів-побратимів, які померли у мирний час, на прилеглій території музею було встановлено пам’ятні плити «Вони пішли з життя у мирний час» із прізвищами усіх афганців району.

Усі ремонтні роботи виконували члени Спілки О. Білецький, О. Нєстєров, Г. Прийма, В. Абрамчук, П. Стецюк, В. Свіріпа та В. Бойко. До того ж, щороку кількість експонатів збільшується. Бойовий побратим В. Ткачук надав музею прапор сьогоднішніх героїв . із написами, військовослужбовці з мотострілкової бригади надали для музею протитанкову гранату та протитанковий керований ракетний комплекс.

5

Загалом за 21 рік існування музею у нього вкладена уся душа, увесь біль, який довелося пережити воїнам-інтернаціоналістам у пеклі, на далекій і чужій землі. Тому і йде постійно люд, школярі, мешканці сусідніх районів, туристи та навіть іноземні делегації. Щороку тут буває до 4 тисяч відвідувачів, про що свідчать численні позитивні дописи у книзі відгуків. А ще музей незмінне місце зустрічі давніх друзів-побратимів, різних за віком і поглядами чоловіків, яких поєднала війна.

Нині музейну справу продовжують голова районної Спілки ветеранів війни в Афганістані Микола Керанчук та завідуюча народним музеєм Ірина Щербіна.

.........................

«Ваша праця – не тільки данина пам’яті. Музей має важливе виховне значення для підростаючого покоління Гайсинщини. І скільки б не минуло часу, його експозиції нагадувати про події, які є частиною нашого літопису і ніколи не викресляться із нашої пам’яті». С. А. Сікорський 1999 рік.

«Ми перебуваємо під глибоким враженням від того, які тут люди, і як вони вміють берегти пам'ять про нашу молодість. Тому що там, в Афганістані залишилась наша молодість – наші друзі. Адже лише ті, хто пройшов афганську війну, соціальну реабілітацію, хто пережив усю несправедливість і не втратив пам'ять і честь можуть називатися ветеранами Афганістану. Ми гордимось дружбою із вами». Група «Контингент» 2005 рік.

«Дякуємо за збереження пам’яті про наші молоді роки, які ми провели в Афганістані. Так тримати. Молодці». Сержант І.І. Лафердюк, м. Рахів (Закарпаття) 2013 рік.

«Я вдячний своїм побратимам за такий музей. Після його відвідин мене переповнюють спогади. Такий музей дає можливість виховувати молодь у патріотичному дусі». Є. В. Палада 2016 рік.

«Дякую Господу Богу, який дав нагоду знову побувати у Гайсині та зустрітися із друзями-побратимами. Це один із кращих музеїв афганської війни. Завжди тягне сюди, хочеться зануритися у спогади про молодість. Дякую за ваш ентузіазм і за те, що зберігаєте пам'ять про наше покоління». 2018 рік.

Марія Ковтун.


 

   
© OSVA.VN.UA